Джерело: delo.ua
Нові проєкти з переробки сільськогосподарської сировини вартістю від $100 млн розвиваються в Україні повільно не лише через війну, безпекові проблеми та фактор окупності вкладень, розповів засновник найбільшої в країні аграрної асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (УКАБ) Алекс Ліссітса в інтерв’ю виданню Delo.ua. Головні стримуючі фактори — відсутність у бізнесу коштів для виплати застави за позикою та занадто короткий grace period (пільговий період сплати процентів за кредитом).
“Для будівництва умовного ОЕЗ, заводу рослинних протеїнів або крохмалю вартістю $100 млн, я повинен мати або власні кошти (а їх немає), або активів на $150 млн під заставу. Зараз війна, всі українські активи знецінені. Ніхто не стане навіть оцінювати вартість моїх активів. Тому очевидно, що в Україні буде важко реалізувати великі переробні проєкти, поки не з’являться інструменти беззаставного або проєктного фінансування з довгим терміном невиплати боргу”, — пояснив він в інтерв’ю.
На сьогодні жодна з великих міжнародних фінансових інституцій не надає подібне проєктне або беззаставне фінансування, додає експерт. В самій країні теж немає фінансових інструментів для реалізації великих переробних проєктів, навіть за програмою Ukraine Facility.
При цьому маленькі проєкти в агро поступово продовжують розвиватися, додає Алекс Ліссітса.
“Нещодавно ми нагородили грантами і допомогою десять переможців проєкту “Агрокебети. Рости своє”, хоча вибирали серед 396 учасників. В Україні намагаються розвивати невеличкі проєкти: маленькі пекарні, виробництво повидла, меду, козячого сиру тощо. Проте ці проєкти не можна масштабувати до $100 млн”, — розповів засновник УКАБ.
На відміну від великих переробних проєктів, фінансування малих стартапів рухається в правильному напрямку. Банки потроху починають їх кредитувати, хоч і повільно, додає він.
В сільськогосподарську землю, як і в будь-яку інша нерухомість, зараз вкладаються ті, в кого ще залишились вільні ресурси, а їх небагато. Тому до кінця війни зарано говорити про інвестиції в землю, підкреслює співрозмовник видання.
Кількість транзакцій з земельними ділянками стабільно невелика впродовж всіх трьох років дії земельної реформи. На заході Україні майже не відбуваються транзакції, тому що люди чекають підвищення ціни на цей актив, тоді як на Чернігівщині, Сумщині або Харківщині немає покупців. Дискусії, що юридичні особи з 1 січня 2024 року скуповуватимуть землю, також не виправдалися.
Більше про участь аграрних асоціацій в державній політиці та ймовірні банкрутства фермерів читайте в ексклюзивному інтерв’ю з Алексом Ліссітсею.
