Евакуація поранених в умовах сучасної війни
Три години, які Максим провів під час транспортування через поле бою на сході України, здалися йому вічністю. Важко поранений і наскрізь промоклий, він лежав усередині маленької безпілотної броньованої капсули на колесах, виснажений, сам і смертельно наляканий.
Російські дрони з вибухівкою, які на десятки кілометрів рояться навколо лінії фронту, зробили традиційну медичну евакуацію майже неможливою. Тож поїздка в українському дистанційно керованому броньованому наземному дроні для евакуації, який військові назвали «Маулька», дедалі частіше стає єдиним виходом.
Евакуація поранених завжди була надзвичайно ризикованою, адже рятувальникам доводилося бігти, їхати чи летіти просто в епіцентр боїв. Проте поява дронів зробила ці місії ще смертельнішими. «Зона ураження» навколо лінії фронту розширилася на десятки кілометрів разом зі зростанням дальності дронів.
Нові виклики на полі бою
Міжнародний стандарт медичної евакуації десятиліттями залишався незмінним. Військова доктрина НАТО визначає його як принцип «10-1-2»: перша допомога має бути надана протягом 10 хвилин після поранення, повноцінна медична допомога – протягом години, а хірургічне втручання – протягом двох годин. Проте в Україні ці правила жорстоко переписуються.
«На жаль, дрони змінили поле бою. Неможливо доправити пораненого гелікоптером до лікарні протягом золотої години. Так було в усіх попередніх конфліктах за участі США та країн НАТО, де вони могли собі це дозволити. У нашій війні, на жаль, це неможливо», – сказав український медик Геннадій.
Авіаційна евакуація ніколи не була реальним варіантом для України, адже Росія з перших днів війни контролює значну частину повітряного простору. Проте на початку повномасштабного вторгнення, ще до масового застосування дронів, поранених можна було швидко вивозити автівками. Зараз це трапляється значно рідше, бо під час спроби забрати одного пораненого екіпаж евакуації сам може стати жертвою, незалежно від рівня бронювання.
Нові рішення на передовій
Академія Третього армійського корпусу, відома як KillHouse, є серцем передової української дронової індустрії. Це водночас дослідницький центр і навчальний майданчик, де інженери, програмісти та військові постійно вдосконалюють дрони під конкретні потреби підрозділів.
Війна в Україні стала першим конфліктом, у якому дрони – повітряні, морські та наземні – застосовуються у таких масштабах. Тож командам часто доводиться імпровізувати. Сюди постійно приїжджають іноземні делегації – від військових високого рівня до західних інженерів, які хочуть побачити українські розробки на власні очі.
Сотні врятованих
Сотні таких машин нині працюють на передовій, доставляючи боєприпаси й припаси та вивозячи поранених до медичних пунктів. За словами інструктора Старка, 90% логістичних завдань його бригади зараз виконуються саме наземними дронами. І хоча Максиму пощастило їхати в броньованій капсулі, багатьох інших поранених евакуювали, просто поклавши на прості дистанційно керовані візки, загорнувши їх у броньовані ковдри.
Лише дрони його бригади за рік проїхали близько 70 тисяч кілометрів і евакуювали сотні людей. Один з інших інструкторів академії, Історик, знає, що означає бути врятованим такою машиною, з власного досвіду. Він був одним із перших, кого евакуювали дроном після отримання поранення.
