Таємниці позіхання: нове дослідження проливає світло на процеси в мозку
Дослідники з Neuroscience Research Australia здійснили неочікуване відкриття стосовно природи позіхання. Їхній звіт містить важливі відомості про те, як цей рефлекс впливає на роботу головного мозку.
Спрямований відтік спинномозкової рідини
Згідно з результатами дослідження, під час позіхання запускається скоординований рух спинномозкової рідини та венозної крові. Вони починають рухатися від головного мозку до спинного, звільняючи місце для припливу артеріальної крові.
Це суттєво відрізняється від процесів, що відбуваються при глибокому диханні, коли венозна кров зазвичай відтікає з мозку, а спинномозкова рідина, навпаки, надходить всередину.
Збільшення кровотоку
Позіхання також збільшує приплив крові до головного мозку через сонну артерію більш ніж на 30% порівняно з глибоким вдихом. Це пов’язано з тим, що одночасний відтік венозної крові та спинномозкової рідини звільняє місце у черепній порожнині для додаткового припливу артеріальної крові.
Індивідуальні особливості
Хоча об’єм рідини, що переміщається за один позіх, невеликий — кілька мілілітрів, ефект виявився стабільним у всіх учасників дослідження. При цьому кожен доброволець позіхав по-різному: МРТ зафіксувала індивідуальні патерни руху язика та м’язів горла.
Механізм процесу
Точний механізм цього процесу поки залишається незрозумілим. Висунуто припущення, що координована робота м’язів шиї, язика та глотки може сприяти прокачуванню рідини.
Можливі функції
Науковці вважають, що такий перерозподіл рідини може бути пов’язаний з терморегуляцією, видаленням продуктів обміну та тонким налаштуванням роботи мозку. Однак ці гіпотези ще потребують перевірки.
Раніше ми писали, що тривалість позіхання корелює з розміром мозку.
